Happy St. Nicholas
I heartily congratulate you!
Wish you happiness and health,
I wish affection with love!
Saint Nicholas
(Sviatyi Mykolai) is one of the most popular saints of the church. Little is
known about him except that he was bishop of Myra (in Turkey) in the 4th
century and that he was probably born in Patara (near Kalamaki, Turkey). Legends of his charity, especially toward children, and of miracles associated with him, soon spread throughout Europe. In Ukraine the cult of
St. Nicholas was probably introduced by Metropolitan Iefrem, to whom a popular
manuscript on the miracles of St. Nicholas is
attributed. According to chronicles a
church in St. Nicholas's honor had already been built in Kyiv during the reign
of Prince Ihor.
In Ukrainian folk
tradition there are two figures known as St. Nicholas. One, ’warm Nicholas’,
was celebrated in the spring, on 22 May , and the other ’old Nicholas’ was commemorated in the winter, on 19 December. The warm
Nicholas was considered to be the patron saint of agriculture. He was said to
walk the land, examining the sown fields, ’drying places over-damp, and
dampening those over-dry’ after the winter. On the festival, householders would
lead their horses into the fields for the first night’s grazing, shear sheep,
and sow buckwheat. St. Nicholas was called upon to protect livestock from
wolves, and his name frequently appeared in shepherds' prayers. He was also a
patron of youth, particularly of orphans and poor girls. The latter he was said
to assist in preserving their chastity and in seeking a husband.
According to folk
tradition the old Nicholas brought the first snow by shaking his beard. He was considered the patron of spinning, and yarns and thread were often
brought to church on his festival 'to add to his beard'. In Western Ukraine
gifts were given to children on the eve of his feast day.
St. Nicholas often
appears in carols and legends. In Ukraine icons with his image were greatly cherished and found in
virtually every home. His icon was also placed in an important position in iconostases, usually
flanking Jesus, the Mother of God, or the patron saint of the church.
St. Nicholas Day presents can be different. It is up to parents to decide what gift to put under the child’s pillow (sweets, a toy,
a book etc.). Of course, most of the parents consider their children wishes
when they choose a gift.
At nurseries and schools children with teachers’ help prepare different
sketches, sing songs and recite poems about Saint Nicholas.
For those children who don’t have parents different charity organizations prepare St. Nicholas Day gifts.
St. Nicholas Day in Ukraine is
a really bright and joyful holiday. Parents
and grandparents tell the children story of St. Nicholas life and teach them to
be as kind, laborious, charitable, honest
as Saint Nicholas was.
Вітаємо всіх із прийдешнім Новим Роком!
Від щирого серця бажаємо веселих зимових свят, успішного нового року, нових звершень, досягнення поставлених цілей і здійснення найзаповітніших мрій.
Без масових заходів на
1 вересня
та з антисептиками, –
Любомира Мандзій розповіла
про новий навчальний рік
Попереду
нас чекає цікавий навчальний рік, сповнений викликів – про це заявила заступниця міністра освіти і науки України Любомира
Мандзій під час виступу на серпневій толоці EdCamp. І як би не хотілося
повернутися до попередніх умов, маємо пам'ятати про пандемію.
Ключові
тези виступу Любомири Мандзій:
1.
Навчання може бути організовані по-різному навіть на
території однієї області.
2.
Лише червона зона передбачає заборону відвідування
закладів освіти. Якщо школа знаходиться у зеленій зоні, батьки не мають права
залишати дітей удома, адже іншого способу організації навчання для таких зон не
передбачається.
3.
МОН рекомендує утриматися від проведення 1 вересня
масових заходів. При цьому формат проведення кожна школа має визначити
індивідуально.
4.
Проводити масові заходи або на відкритому повітрі, або
ж з використанням дистанційних засобів.
5.
Антисептики та маски купуються засновниками з
розрахунку на кількість працівників шкіл. Учнів мають забезпечити засобами
захисту їхні батьки.
6.
Кожна школа має підготувати окреме приміщення для
ізоляції дитини, в якої виявили підвищену температуру.
7.
Температурний скринінг для педагогів і персоналу
обов'язковий, а от для учнів – ні. Але неодмінно потрібно проводити моніторинг
стану здоров'я школярів.
8.
Сторонні особи (окрім тих, хто супроводжує осіб з
інвалідністю) до ЗЗСО не допускаються.
9.
Необхідно підготувати окремий розклад допуску до школи
та розробити маршрути руху. При цьому варто мінімізувати переміщення учгів між
кабінетами, можливо, шляхом організації модульного підходу до вивчення
навчальних дисциплін.
10. МОН
рекомендує для закладів освіти гнучку структуру навчального року.
11.
На серпневих педрадах варто обговорити питання щодо
організації освітнього процесу у цьому навчальному році.
12. Створити
тимчасовий порядок роботи закладу у період пандемії (розклад уроків, гарфік,
предмети тощо).
Також
Любомира Мандзій зупинилася на деяких нюансах організації роботи педагогічних
працівників. Наразі відомо, що ідея медичного страхування вчителів (з огляду на
пандемію) не передбачається, але МОН обговорює можливість проведення тестувань
для педагогів з головами ОДА. А що робити педагогам, які опинилися у зоні
ризику? Перш за все мова йде про осіб, яким більше 60 років. Кожна школа має
розробити свій тимчасовий порядок, де визначено кількість та формат роботи
вчителів пенсійного віку.
Відомо,
що на початку вересня вчителі мають провести діагностику рівня засвоєння учнями
матеріалу минулого року та провести коригуюче навчання. Методичні рекомендації
вчителі отримають уже до кінця цього тижня. Діагностика не буде уніфікованою,
але кількість годин для повторення визначається по кожному окремому класі та
предмету вчителем.
МОН
покладає великі надії на професіоналізм, організаторські здібності та
креативність директорів і педагогічних колективів. При цьому Любомира Мандзій
готова обговорити організацію нового навчального року з директорами шкіл.
На часі
Два
сценарії завершення навчального року
Перший сценарій:
карантин завершується до 1 тижня червня
Усі учні, окрім 11-го класу, закінчують навчальний рік
наприкінці червня. Після карантину для них організовується коригуюче навчання:
вчитель ідентифікує теми, за якими є пробіли у знаннях, відчитує ті, які є
критичними для класу, вказує, які теми необхідно додатково доопрацювати вдома.
Випускники 11-х класів також вчаться до кінця червня –
коригують пробіли в програмі, готуються до ЗНО.
ЗНО стартує орієнтовно в останній тиждень червня і
закінчується орієнтовно в середині липня. Результати основної сесії ЗНО
стануть відомі наприкінці липня.
Вступна кампанія розпочнеться на початку серпня.
Другий сценарій:
карантин продовжується до початку серпня
Усі учні, окрім 11-го класу, закінчують навчання
наприкінці травня та отримують відповідні документи. У 2020-2021 навчальному
році перший місяць навчання буде коригуючим. Вчителі повинні будуть здійснити
зріз знань, ідентифікувати теми, за якими є пробіли, та компенсувати їх
упродовж першого місяця навчання. Сам навчальний рік 2020-2021 триватиме до
кінця червня.
ЗНО для учнів 11-го класу стартує в середині серпня і
закінчується до середини вересня.
Вступна кампанія завершиться до середини жовтня, а
навчання перших курсів розпочнеться на початку листопада. Навчання решти курсів
розпочнеться з 1 вересня.
За обох сценаріїв:
· для студентів вишів невипускних років навчальний рік
має завершитись так, як і планувався;
· екзаменаційно-залікові сесії університети можуть
провести дистанційно в тому графіку, який затверджено закладом. У випадку, якщо
обов’язкову аудиторну роботу студенти не можуть виконати дистанційно, виш має
перенести її на наступний навчальний рік;
· для студентів випускних років захисти дипломних робіт
та державні іспити проводитимуться дистанційно, крім єдиного державного кваліфікаційного
іспиту та атестації осіб, що здобувають ступені доктора філософії, доктора
мистецтва, доктора наук.
Через епідеміологічну ситуацію буде скасовано державну
підсумкову атестацію у 4 та 9 класах.
Також 15 квітня буде оприлюднено онлайн-пробне ЗНО з
усіма необхідними поясненнями. Учасники також зможуть потренуватися, отримавши
онлайн-тестовий зошит. Однак напередодні тестування усім, хто зареєструвався і
заплатив за послугу, буде надано можливість скласти пробне тестування очно.
Дата проведення пробного ЗНО залежить від терміну карантину.
Освітні серіали
З цифровими навичками ви зможете ефективно та
безпечно застосовувати технології в роботі та навчанні, для професійного та
особистісного розвитку.
Серіал для батьків
«Безпека дітей в Інтернеті»
Дізнайтесь,
як уберегти дітей онлайн від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних
Інтернет-спілок, сексуального насильства.
Як пом’якшити
вплив самоізоляції
та вийти з карантину
без емоційних
потрясінь
Сімейний карантин – як пережити вірус і одне одного, як емоційно підготуватися до затяжного перебування разом? Про це стаття The Guardian.
Самоізоляція, на думку психологів, може вражати три
критичні компоненти психічного здоров’я: почуття автономії, почуття зв’язку з
іншими/спорідненість, компетентність/відчуття ефективності.
Є хороша новина!
Вплив самоізоляції можна пом’якшити:
·
Діяти на випередження. Можна обговорити сімейний контракт – які виклики для сім’ї можуть виникнути
насамперед, які в кожного є сильні сторони, що стануть у пригоді. А також –
проговорити занепокоєння і очікування від карантину, та яку роль відведено
кожному.
·
Бути правдивими. Дорослим важливо слухати, чути і співпереживати страхам дітей. Чесно
говорити про ситуацію, але відповідно до віку дітей і в певному контексті.
Говорити про факти і почуття відкрито. Добре, коли дітям дадуть відчуття
контролю, наприклад, над їхньою особистою гігієною. Дорослим зменшити рівень
тривожності допоможе отримування інформації з достовірних!!! джерел.
·
Налаштувати структуру. Дотримуватись рутинних справ корисно, але не в надто суворому режимі.
Розпорядок дня можна наблизити до звичайного – ранкова гігієна, сніданок, уроки
(усі вже майже отримали завдання), час на віртуальне спілкування, фільми, ігри
тощо. “Позашкільне життя” – це внутрісімейні уроки танців, вокалу, вивчення
іноземної мови, кулінарні майстер-класи.
·
Залишатися рухливими. Підтримка фізичної активності критична важлива для підвищення настрою. Це
можуть бути звичайні хованки, стрибки на скакалці, стрибки на резинці (згадуємо
як ми це робили в нашому дитинстві), йога, мініфутбол, баскетбол, волейбол.
·
Робити справи до
кінця. Відчуття, ніби ви досягли чогось у період ізоляції,
буде важливим і для дітей, і дорослих. Можна вести “корона-щоденник”, в який
діти б занотовували свій досвід, чи спланувати перестановку в квартирі або
розробити дизайнерський проєкт балкону.
·
Дати одне одному
простір. Варто подумати – що ви можете робити самостійно, а що
– як сім’я. Можна створити невеличкі зони/простори – для гри, для релаксу, для
тренувань і свій особистий.
·
Залишатися на зв’язку. Відчувати причетність і спорідненість допомагають сучасні технології. Тому
важливо залишатися на зв’язку зі своїми родичами, друзями, колегами з роботи.
·
Вчитися з отриманого
досвіду. Багато тих, хто пережив уже карантин, кажуть: проведений разом із дітьми час допомагає інакше
подивитися на роботу вчителів – як не просто навчати дітей, скільки це вимагає терпіння. А ще інакше
починають відчувати час – коли не треба нікуди поспішати.
Ольга Головіна, журналістка
“Нової української школи”
Навчання вдома:
практичні поради
для батьків
від психологині
Світлани Ройз
Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також
зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе
напружено? Про це “Новій українській школі” розповіла сімейна і дитяча
психологиня Світлана Ройз.
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само
як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від
невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До
цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього
питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської
підтримки, вони очікують від батьків
психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки
намагаються бути в контакті зі
станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би,
мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай
допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую
твоєї допомоги”.
3. Ми маємо розуміти, що
перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід.
У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі,
“по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це
фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до
себе і своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно
пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних
навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам
не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось
не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми
дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання
домашніх завдань.Школа – це не все
життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що
покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема
територія. Навіть якщо в неї
немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на
підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.
Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це
час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і
поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в
кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не
підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона
втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У
мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого
повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї
знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря,
тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина
бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і
їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити
оце, потім – це.
Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх
дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина
у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина
хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в
діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе
робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і
залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове.
Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає
контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей
кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть
це пам’ятати. Таким дітям треба
складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є діти іншого типу – які довше
розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти
переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають
несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а
складні – потім. Їм навіть можна
ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити
перед уроком зарядку.
7. Коли ми хочемо дитину
в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є
інерція. Коли маленька дитина грається, а їй
треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це
складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил.
Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
ПОЧАТКОВА ШКОЛА
У початковій школі мотивація до навчання – виключно
зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий,
але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже
напрацьовується.
1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився,
але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.
2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб
дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.
3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має
бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь
напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є
конфлікти.
4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15
хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити
води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена
рухливість і нестача повітря.
5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті,
коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність
батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи,
підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині.
Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.
6. Прекрасно, якщо
батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове
середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба
дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти
для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.
7. Ми пам’ятаємо, що
дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати
увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі
підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.
СЕРЕДНЯ ШКОЛА
У школярів середньої школи під час
підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей
час інші завдання. Підлітковий вік – це
час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий
синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це
відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.
Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи
“гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче –
а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її
мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній
школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.
1. Для підлітків добре, якщо їхній
робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже
їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.
2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно
працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це
вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе
його робити уроки. Так можна
організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує,
що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в
повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.
3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому
авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз
перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її
взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.
Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити
для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне
навчання, давай подумаємо, що там буде ще”.Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам
– тебе контролювати чи не треба?”.
4. Треба запитати підлітка, як
краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить
робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це
також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.
5. Якщо підліток відчуває, що його
контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно
кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.
6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все
робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини
тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь.
Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально –
якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як
ви слухаєте лекцію або працюєте.
СТАРША ШКОЛА
Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо
дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня
мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію,
що їй потрібна. Тут ми можемо
допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела
інформації з питань, що цікавлять дитину.
1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна
мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже
контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.
Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде
потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі
структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини
16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня
навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.
2. Якщо ми бачимо, що наша дитина –
вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай,
потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило:
наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або
іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає
уваги.
Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу
сил батькам, дітям і вчителям.
Захист від коронавірусної інфекції
Шановні друзі!
